Курсовые на заказ и бесплатно рефераты
Курсовые на заказ и бесплатно рефераты
| Главная » Рефераты |
| Всего рефератов в каталоге: 12815 Показано рефератов: 1-10 |
Страницы: 1 2 3 ... 1281 1282 » |
| Архитектура строительство [162] |
| Астрономия авиация [180] |
| Банковское дело [407] |
| БЖД (Безопасность жизнедеятельности) [560] |
| Биология [940] |
| Бухгалтерский учет и аудит [946] |
| География физическая [687] |
| География экономическая [721] |
| Государственное регулирование экономики [784] |
| Деньги и кредит [312] |
| Информатика и вычислительная техника [1393] |
| Медицина и фармация [3442] |
| Музыка и пение [313] |
| Социология [606] |
| Юриспруденция и право [0] |
| Экономика и экономические темы [1362] |
Тема: Види підприємств в Україні
План
Сутність, функції та типи кооперативів.
Акціонерні товариства.
Орендні підприємства.
Література:
Основи економічної теорії: підручник: Кн.2/ за ред. Ю.Ніколенка. - К.: Либідь, 1998.-гл.3.
Мочерний С. Основи економічних знань. - К.: Феміна, 1995.- т.14, 2.
Основні поняття:
акціонерне товариство;
виробничі кооперативи;
відкрите акціонерне товариство;
дивідент;
збори акціонерів;
закрите акціонерне товариство;
кооператив;
лізинг;
оренда;
рада акціонерного товариства;
споживчі кооперативи. 1. КООПЕРАТИВНИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ
Поряд з малими підприємствами важливою формою підприємництва є кооперативні форми господарювання. Слід зауважити, що дана форма підприємницької діяльності в колишньому СРСР тривалий час (аж до другої половини 80-х років) обмежувалася. Вона розвивалася лише у формі колгоспів та споживчої кооперації. Причому колгоспи втратили свою кооперативну суть і фактично перетворилися у державні підприємства.
Чим пояснюється таке ставлення до кооперативів? Щоб відповісти на це запитання, необхідно згадати історію їх розвитку. В перші роки радянської влади кооперації приділялася значна увага. В. І. Ленін у роботах «Чергові завдання Радянської влади», «Про продподаток» указував на необхідність кооперування дрібних товаровиробників. Уже на основі цих робіт у нашій літературі нерідко робилися висновки, що Ленін завжди виступав за широкий розвиток кооперативів. Але це не так. Саме в названих працях були закладені помилкові погляди на кооперацію, від яких Ленін пізніше відмовився, але не відмовилися його послідовники....
Реферат на тему:
“Страхування транспортних засобів”
Тернопіль
2002
Засоби транспорту, як і домашнє майно, страхуються добровільно. На страхування беруться автотранспортні засоби та водні маломірні судна, які підлягають державній реєстрації у встановленому порядку.
До автотранспортних засобів відносять: легкові, вантажні, вантажо-пасажирські, мікроавтобуси, мотоцикли, моторолери, мотоколяски, мопеди, трактори та міні-трактори.
До водних транспортних засобів відносять різноманітні човни, яхти, катамарани і т.ін.
Як показує практика найбільш розвинених країн світу, найпоширенішим видом майнового страхування є страхування автотранспортних засобів. У США, приміром, на даний вид страхування припадає близько 45% загального збору премій за майновим страхуванням. Це пояснюється, з одного боку, стрімким зростанням чисельності власників автотранспортних засобів та високим рівнем небезпеки цього виду транспорту — з іншого. Статистичні дані свідчать, що число загиблих на 1 млрд. пасажиро-кілометрів становить: для автотранспорту —16 чоловік, для повітряного — 6,5, для залізничного — 1,2 чол....
Якісне економічне зростання в Україні: сучасний стан і шляхи забезпечення
Загальноприйнятого підходу до дослідження якісного економічного зростання країн не існує, зважаючи на внутрішню складність і системність даної наукової категорії. Ключовою сентенцією у цьому контексті можна вважати твердження, що якість економічного зростання визначається структурними та інституціональними зрушеннями в економіці в руслі загальносвітових тенденцій соціалізації та гуманізації економічного розвитку і може бути оцінена показниками зростання життєвих стандартів життя населення. У центрі такої парадигми суспільно-економічного поступу знаходиться безпосередньо людина, людська особистість із притаманними їй потребами та інтересами.
Якісне економічне зростання не може бути відображене якимось одним показником. Для цього необхідна цілісна система індикаторів, адже поліпшення життєвих стандартів супроводжується підвищенням не лише ВВП на душу населення, а й таких показників людського розвитку, як продуктивність праці, рівень освіченості, очікувана тривалість життя тощо. Інші взаємозв’язки між зростанням ВВП та зміною параметрів людського розвитку було виявлено у дослідженні американського вченого В.Істерлі “Життя протягом зростання” (1999 р.). Вчений виявив, що із 81 індикатора людського розвитку, які аналізувалися, менше десятої частини поліпшується внаслідок економічного зростання. Така ж їх частка погіршується, а досить багато індикаторів не демонструють якогось значного взаємозв’язку із динамікою ВВП на душу населення [[1]]. Ці результати є додатковим аргументом для збільшення кількості параметрів вимірювання якісного економічного зростання країн.
Окремі дослідники, такі як В. Томас, М. Дайламі, А. Дарешвар, Д. Кауфман, Н. Кішор, Р. Лопес, Я. Ван пропонують оцінювати якість економічного зростання у контексті показників розвитку людського потенціалу, а саме за такими критеріями, як зниження дитячої смертності, скорочення неписьменності серед дорослого населення, зростання тривалості життя [[2], с.258]. Як відомо, альтернативний підхід розроблений у рамках “Програми розвитку ООН”. Дана методика передбачає розрахунок індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП) на основі трьох компонентних показників: ВНД на душу населення (оцінка достойного рівня життя), освіченості (інтегральна оцінка середньої та очікуваної тривалості навчання), тривалості життя (оцінка довголіття і здоров’я)....
Шляхи залучення іноземних інвестицій на економічний розвиток України
Необхідною умовою є достатньо жорсткий контроль держави в рамках чіткої, продуманої системної стратегії регулювання інвестиційної сфери. Іноземні інвестиції можуть і повинні широко використовуватися в українській економіці, але тільки в тому випадку, якщо вони відповідатимуть національним інтересам країни.
За останні роки набули поширення такі форми залучення іноземних інвестицій, як створення спільних підприємств, міжнародних об'єднань і організацій, співпраця на компенсаційній основі, кредитні угоди, переробка давальницької сировини, ліцензійна торгівля, створення вільних економічних зон, компенсаційні перевезення за участю більш ніж двох країн, іноземний туризм тощо.
За оцінкою Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) Україна по індексу залучення прямих іноземних інвестицій зайняла 37-у рейтингову позицію за період 2004—2007 років серед 141 країни миру, а по індексу потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій — 48-у за період 2003—2006 років. Конференція ООН з торгівлі і розвитку складає рейтинги країн по двох індексах:
– індексу залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Performance Index);
– індексу потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Potential Index).
Яскравим прикладом іноземного інвестування може бути діяльність в Україні швейцарської фірми "Крафт Якобс Сушар", яка свого часу придбала 88% акцій тростянецької шоколадної фабрики "Україна". Швейцарська фірма гарантувала внесення понад 22 млн. доларів США довгострокових кредитів.
За рік, що минув після проведення тендера, новим співвласником освоєно 45 нових видів продукції, а обсяг виробництва на фабриці "Україна" збільшився у 1,6 рази. Крім того, коли у зв'язку з неплатежами місцеві підприємства почали відключати від електромережі, іноземний інвестор заплатив за борги всього міста Тростянець, аби йому не заважали працювати, і зобов'язався регулярно вносити авансові платежі в сумі 100 тис. доларів США за електроенергію для місцевих споживачів [5] ....
чинники формування кредитних ризиків та їх наслідки для банківської системи України в умовах фінансової кризи
Кредитний ризик - це імовірність банком часткової або повної втрати суми кредиту та процентів за користування кредитом або отримання доходу на вкладений капітал внаслідок впливу чинників зовнішнього та внутрішнього походження.
Умови, події, що обумовлюють відхилення в поводженні відкритої ризикової позиції (окрема кредитна угода, стан кредитного портфеля) від очікуваних значень потрібно розуміти таке поняття, як фактор кредитного ризику. Фактори, що впливають на кредитний ризик, носять контрольований і неконтрольований характер. Контрольованими факторами є ті, котрі залежать від рішень управлінського впливу з боку банку. До неконтрольованих, як правило, зовнішніх факторів належить уся сукупність зовнішніх ризиків системи банківських ризиків, обумовлена об'єктивним проявом випадковості як форми необхідності. Зовнішні фактори відбуваються з причин, які не залежать від діяльності персоналу кредитного підрозділу банку. Внутрішні фактори навпаки відбуваються з причин, що зумовлені прорахунками персоналу, допущеними в процесі оформлення кредитного . договору, помилками при оцінці благонадійності клієнта, порушеннями посадових інструкцій і помилками, закладеними в самих правилах кредитування.
У науковій літературі характеристиці факторів, що викликають кредитний ризик, приділяється достатня увага. Так, В.А. Чернов розділяє фактори ризику за ступенем керованості на три групи: керовані регульовані фактори (що - характеризують якість роботи колективу, якість управлінської роботи), умовно нерегульовані, важкорегульовані (фактори й умови, що залежать в основному від передісторії функціонування аналізованого банку); некеровані, нерегульовані фактори (фактори й умови, що не можуть бути змінені суб'єктом керування) [2].
До ризикоутворюючих факторів кредитного ризику належать: значний обсяг кредитів, наданих вузькій групі позичальників або галузей, тобто концентрація кредитної діяльності комерційних банків у якому-небудь сегменті економіки; часта зміна кредитної політики; висока частка кредитів, що приходяться на позичальників, які мають певні фінансові труднощі; концентрацій діяльності банку в маловивчених, нових, нетрадиційних для банку сферах діяльності; зростання частки нових позичальників: надмірна довіра до забезпечення кредитів; незадовільна диверсифікація кредитного ризику; високий рівень негативно класифікованих активів; агресивне розширення обсягів кредитування щодо структури, термінів,...
Циклічність та негативні наслідки фінансово-економічної кризи в Україні
Таким чином, циклічність розвитку притаманна системам, що розвиваються і відтворюються самостійно; вона відображає процеси формування загострення періодичних етапів, що виникають, еволюційного розвитку і якісних стрибків, відхилень від станів рівноваги. Головною фазою, що визначає цикл, є криза, яка завершує попередній цикл та приводить до створення умов для майбутньої економічної рівноваги, зростання і до появи нових кризових явищ.
У структурі циклічного єкономічного розвитку найбільш рельєфно виражаються середні промислові цикли. Вони найближче взаємодіють із малими циклами і найдієвіше впливають на розвиток економічних процесів. Саме тому середні цикли визначаються як базові[5].
Умови сучасного розвитку економіки характеризуються глибокими змінами у структурі економічного циклу, у змісті його окремих фаз, це пов'язано з впливом на процеси відтворення науково-технічної революції: оновлення основних фондів, внаслідок стрімкого їх морального старіння, відбувається в усіх фазах циклу.
Економічні кризи охоплюють всі галузі і види діяльності, тому вони багатогранні і специфічні в залежності від сфери і тривалості. Кризи поділяються на певні види, що відображають різноманітні сторони одного і того же кризового процесу. Циклічна, або криза надвиробництва, характерна охопленням всіх сфер господарювання, більшою глибиною і тривалістю, відображенням всієї сукупності протиріч і відтворених диспропорцій[6].
Промислова криза проявляться у невідповідності між обсягом вкладених в галузь продуктивних сил і можливістю ефективного їх застосування. Наслідки промислової кризи для виробників полягають в поступовому зниженні прибутків, а іноді і отриманні збитків. Характерною ознакою промислових криз і причиною їхнього затяжного характеру є перевиробництво засобів виробництва. Промислова криза супроводжується кризою праці: скорочується число і тривалість робочих днів, знижується заробітна плата, росте безробіття....
Ціноутворення в умовах прискорення доставки вантажів і пасажирів на залізничному транспорті
Тарифна політика в сфері перевезень залізничним транспортом в умовах розвинутих ринкових відносин ґрунтується на врахуванні таких чинників, як собівартість надання транспортних послуг, рівень тарифів на інших видах транспорту, демонополізація залізнично-транспортного комплексу, врахування інтересів учасників доставки, їх збалансованість тощо.
Саме збалансованість інтересів учасників доставки виступає основною вимогою при побудові тарифів на вантажні залізничні перевезення, що в повній мірі відповідає об’єктивним економічним законам – вартості, конкуренції, попиту і пропозиції, пропорційності тощо, сприяє ефективному функціонуванню та розвитку залізничних підприємств на ринку вантажоперевезень.
Враховуючи різний рівень еластичності попиту на транспортування різних видів вантажів, одним із методів ціноутворення залишається встановлення диференційованого рівня рентабельності для різних вантажів. Так, встановлено три класи вантажів та два підкласи (низько - та високо вартісних вантажів); при цьому до одного класу віднесено вантажі з великим діапазоном вартості, а отже вантажовласники мають різні можливостями у формуванні обігових засобів, що являються джерелом для оплати тарифу [13].
Крім того, необхідно враховувати розбіжності між технологією вантажних залізничних перевезень у вагонах загального парку та у власних вагонах. Після циклу перевезення вагон загального парку використовується за потребою в інших перевезеннях, а власний вагон повертається до вантажовласника, що зумовлює більш ефективне використання вагонів загального парку в порівнянні з власними (менший порожній пробіг); збільшення частки власних вагонів призводить до сукупного зростання витрат на маневрову роботу.
Вищенаведене враховується виділенням в структурі залізничних вантажних тарифів інфраструктурної та локомотивної складових, а отже, і виокремлення вагонної складової. Така структура побудови вантажного тарифу спричиняє його більшу прозорість та робить систему ціноутворення більш зрозумілою для різних учасників доставки....
Характеристики інноваційного розвитку комерційних банків з позиції системного підходу
Сучасні умови розвитку комерційних банків сформувались під впливом історичних обставин, які виникли як з об’єктивих, так і суб’єктивних причин. Найбільш характерними рисами цих умов є, з одного боку, високий рівень формалізації процесів створення і розвитку комерційних банків, а, з іншого боку, значна роль креативних пошуків та інноваційних рішень у розв’язанні економіко-соціальних і технологічних проблем, а також використанні нових можливостей комерційних банків щодо задоволення інтересів клієнтів, власників і управлінських працівників комерційних банків. На сьогодні висока формалізація процесів створення і розвитку комерційних банків репрезентована участую комерційних банків у глобальних і регіональних трансакційних системах, вимогами центральних банків країн і міжнародних структур щодо дотримання правил безпеки реалізації банками операцій, а саме на міжнародних ринках, зокрема йдеться про дотримання умов Базельського конкордату, а також місцем комерційних банків в акумулюванні, використанні і трансфері власних і залучених фінансових ресурсів.
За останні півтора століття світовий розвиток міжбанківських відносин, валютно-фінансових систем і національних економік був забезпечений саме завдяки застосуванню креативного підходу до розв’язання таких проблем, як нестача золота на світових ринках для обслуговування торгівельного обороту, міжнародна не ліквідність учасників МВФ, не стабільність і ненадійність проведення міжнародних розрахунків тощо. Постійний креативний поступ у зовнішньому середовищі функціонування комерційних банків, поява транснаціональних банків, які мають операційні і не операційні представництва у країнах всіх часових поясів, активізування процесів злиття і поглинання одних банків іншими, утворення фінансово-промислових об’єднань тощо привело до посилення конкуренції і ускладнення прийняття власниками і керівниками банків управлінських рішень з оптимізування показників їхньої діяльності....
Характеристика впливу банківської системи на індекс економічного та інституціонального режиму економіки знань
Основні показники, що характеризують рівень розвитку економіки знань в країнах та регіонах світу, був запропонований робочою групою Світового Банку (World Bank) в рамках спеціальної програми «Знання для розвитку» (Knowledge for Development — K4D) [1]. Структура цих показників представлена на рис.1. Представлені на схемі індекси мають зведений тип – вираховуються як середнє арифметичне параметрів, які знаходяться в їх основі з областю визначення від 0 до 10. Висновки робляться на основі значень індексу економіки знань (Knowledge Economy Index – KEI) та індексу знань (Knowledge Index – KI). Перший оцінює ефективність використання країною знань з метою її економічного та суспільного розвитку. Другий оцінює здатність країни створювати, сприймати та розповсюджувати знання. Згідно зі схемою суттєвий вплив на значення KEI спричиняє EIRI, зважаючи на одноосібність своєї спрямованості, тому цей індекс найкращим чином характеризує рівень стимуляції наявних інтелектуальних можливостей суспільства для створення засад економіки знань.
EIRI характеризує наступні макроекономічні аспекти: економічне і правове середовище країни, якість державного управління, розвиток бізнесу та приватної ініціативи, здатність суспільства та його інститутів до ефективного використання існуючого і створення нового знання. Для визначення міри впливу на його значення банківської системи введемо відповідний показник IBeiri (Influence of the Banking on EIRI). Обчислення IBeiri буде залежатиме від того, як банківська система впливає на значення індикаторів на основі яких вираховується EIRI. Індикатори EIRI можна розділити на дві групи: економічного режиму та управління. Перелік індикаторів, що відносяться до групи економічного режиму та пояснення методики їх визначення, представлений в таблиці 1. В таблиці 2 аналогічним чином представлені індикатори групи управління....
Формування стратегічних напрямів підвищення обсягів продажу оптових підприємств
Проведений аналіз маркетингової діяльності, кореляційно-регресійний аналіз, аналіз ринку оптової торгівлі стали підґрунтям для визначення програми дій щодо підвищення обсягів продажу торгово-посередницьких підприємств в Івано-Франківській області.
Запропоновані стратегії дадуть можливість оптимізувати діяльність підприємств в умовах підвищення конкуренції та зменшення темпів росту обсягів продажу. Вони ґрунтуються на статистичному аналізі діяльності торговельно-посередницьких підприємств та включають сукупність заходів з планування маркетингової діяльності, управління персоналом, товарними запасами, маркетингової інноваційної діяльності, витратами обігу та ін., щоб забезпечити напрямки підвищення обсягів продажу та результатів фінансової діяльності досліджуваних підприємств.
На перших етапах запропонованого алгоритму необхідно сформувати завдання та цілі маркетингової діяльності, які виходять із загальних цілей діяльності торговельно-посередницьких підприємств (рис. 1).
На наступному етапі слід провести аналіз маркетингового середовища підприємства. Окремо слід приділити ретельну увагу аналізу внутрішнього середовища, зокрема: товарній, ціновій, комунікаційній політикам, політиці продажу, управління персоналом, плануванню, організації, аналізу та контролю маркетингової діяльності та ін..
На основі проведеного аналізу слід визначити перелік факторів, які можуть впливати на показники діяльності торговельно-посередницьких підприємств. Враховуючи географію розташування покупців торговельно-посередницьких підприємств, слід передбачити можливість їх різного впливу, залежно від місця розташування, на показники діяльності досліджуваних підприємств....
