Аналіз української народної пісні “Пряля” в обробці М.Д.Леонтовича Історіко – стилістичний та літературно – художній аналіз. - Музыка и пение - Каталог рефератов - Золотой Фонд Рефератов

Курсовые на заказ и бесплатно рефераты

Главная » Рефераты » Музыка и пение

РЕФЕРАТ: "Аналіз української народної пісні “Пряля” в обробці М.Д.Леонтовича Історіко – стилістичний та літературно – художній аналіз."

[ Скачать реферат (16.4Kb) ] 25.01.2012, 02:50
www.osvita-plaza.com.ua
===

Реферат на тему:
Аналіз української народної пісні “Пряля” в обробці М.Д.Леонтовича
Історіко – стилістичний та літературно – художній аналіз.

Микола Дмитрович Леонтович – композитор педагог, музично громадський діяч. Народився 13 грудня 1877 р. в с.Монастирьок Брацлавського повіту на Поділлі, в сім’ї священика.
В своїй творчості обмежився хоровою мініатюрою, але це не є свідченням жанрової одноманітності його творчості.
Творча спадщина Леонтовича – надзвичайно яскраве і самобутнє явище в українській музичній культурі, вся його творчисть побудована на народних піснях.
Леонтович глибоко відчув ідейно – образні багатства народної пісенної культури і так тонко, і неповторно відтворив обмежені, на перший погляд щодо виражальних засобів, хорові мініатюри.
Особливістю творчого методу Леонтовича є те, що основним своїм завданням, він ставив розкриття в музиці внутрішнього змісту поетичного тексту пісні, динаміки її розвитку, сюжету, образів.
Леонтович опрацював близько 200 українських народних пісень. Наприклад “ Щедрик”, “ Дударик”, “ За городом качки пливуть” – музична сатира про вбогих та багатих дівок; “ Мала мати одну дочку”, “ Піють півні”,
“ Пряля “ - про жіночу долю.
Поряд з обробками українських пісень, Леонтович писав авторські твори: “ Льодолом”, “ Літні тони”, “ Моя пісня”, “ Літургія”, а також він написав оперу “На русалчин Великдень”, яка на жаль, не була ним закінченою. А завершив її Мирослав Скорик в 1977році до сторічного ювілею з дня народження композитора.
М.Д. Леонтович зробив великий внесок в українську музичну культуру. Він був художником – новатором, який творчо використовував усе краще, що було в українській музиці до нього, і накреслив нові шляхи її розвитку.
Його батьки були дуже музикальними і зуміли прищепити своєму синові любов до народної пісні.
За сімейними традиціями Леонтович вступив до Кам’янець – Подільської духовної семінарії. Після передчасної смерті керівника хору, Леонтовича обирають керівником семінарського хору.
Хористи глибоко поважали Миколу Дмитровича за його талант і вміння керувати і згуртувати хор, щоб він звучав “ як добре настроєний інструмент”.Закінчивши семінарію, Леонтович працює в Чуківській двокласній школі вчителем співу і арифметики.
Свої творчі спроби він об’єднав у “ Першій збірці пісень Поділля”. Так як композитор був дуже вимогливим до себе, він вважав, що ця збірка ще не є досконалою, і тому вона не була надрукована . “ Друга збірка пісень з Поділля “ була надрукована в 1903 році.
В 1902р. Леонтович переїхав до Вінниці. Тут він влаштувався викладачем “ Церковної учительської школи”. З осені 1904р. Леонтович працює викладачем у залізничній школі на Донбасі.
Дуже плідний був період з 1905- 1917рр. На цей час припадає остаточне формування принципів Леонтовича, його манери письма.
У 1919р. Леонтович переїхав до Тульщини, де почав писати оперу “ На русалчин Великдень”.
Життя композитора обірвалося трагічно в ніч на 23 січня, в 1921році він загинув від кулі бандита в хаті свого батька в с. Марківці.
Твір “Пряля” – це обробка української народної пісні М.Д.Леонтовича, для мішаного хору.
Чотири вступні такти, в яких приглушене звучання, створює фон, на якому звучання ллється розповіддю про муки і страждання молодої жінки. Картина змінюється в м’якому звучанні першого куплета.
Різко контрастує другий, в якому змальовано образ лихої свекрухи і свекра. Спочатку мелодію співає весь хор в унісон, потім її підхоплюють баси, а решта голосів, розходячись своїми гармоніями, створюють велике драматичне напруження.
Третя і п’ята строфи подані на музиці першого куплету. Шоста строфа оформлена музикою різко відмінною від попередньої : ”А мій милий йде,
як голуб гуде”.

Мелодія, яку ведуть сопрано й альти, виразна, підкреслена середністю підголосся тенорів, змальовує образ чуйного милого, якому жаль своєї молодої дружини.
“ Пряля”- один з типових зразків куплетно – варіаційної форми в творчості Леонтовича.
В досягненні високої завершиності структури, велику роль відігравала яскрава характерність сюжету пісні, пластична окресленість, драматизм її образів.
Значне місце в творчості Леонтовича посідають пісні, присвячені образу знедоленої української жінки. Ці пісні Леонтович опрацьовує з особливою любов’ю і натхненням . він заглиблюється у внутрішній світ української жінки, пройнявшись її болями і радощями, глибоко розкриває її переживання.
Геніальна обробка Леонтовича присвячена нелегкій жіночій долі.
В пісні розповідається про нещасну зморену працею жінку, яка постійно зазнає глузувань та докорів від своєї свекрухи і свекра.
Свекор і свекруха змальовуються як негативні персонажі твору. Незважаючи на старання і намагання невістки догодити своїм другим батькам. Ой пряду, пряду, спатоньки хочу”. Свекор та свекруха її називали сонливою та до роботи лінивою.
Сонливая. Дрімливая
До роботи лінивая
Невістка моя.
Однак, є людина, яка співчуває молодій жінці – її чоловік, він утішає дружину лагідними словами.
Ой спи, мила, хорошая
Пішла заміж молодая
Не виспалася.
У творі зустрічаються і алегоричні порівняння, так у другому і четвертому куплеті народ змальовує свекруху, як змію, а свекора, як вітра.
2. А свекруха йде
як змія гуде
4. А свекорко йде
як вітер гуде.
В останньому куплеті також зустрічаються алегоричні порівняння . Народ змальовує чоловіка “ прялі” як “ голуба”.
А мій милий йде
як голуб гуде.
В пісні народ використовує також здрібнілі пестливі слова “ голівоньку”,
“ спатоньки” по відношенню до “ прялі”.
Тема: Забраження важкої жіночої долі в приймах, здавалося в рідних, але водночас злих і ненависних людей.
Ідея: Виховання в людини здатності протистояти важким моментам долі і навіть коли шанси не великі – вірити в кращу долю.
Образ: Змальовує образ лихої свекрухи і свекра, а також образ молодої жінки- прялі, яка тяжко працює та її чоловіка.
Форма викладу: Віршована.
ІІІ. Музично – теоретичний аналіз.
Жанр твору: лірична пісня
Форма твору: куплетно – варіаційна
У першому, третьому, п’ятому і шостому куплетах тема мелодії проходить у сопрано.

А у другому і четвертому куплетахтема мелодії вже проходить в басах.

Мелодія пісні сповнена епічної сили, її характер правдиво змальовує реальну картину побутового життя молодої жінки, що пішла в прийми до свекрухи.
Мелодія повністю відтворює розпач і переживання, ненависть і обурення, співчуття і ласку.
Композитор з нескладної мелодії за допомогою різних гармонічних зворотів, різнобарвних динамічних зворотів, чітких мелодичних заходів у всіх партіях створює захоплююче неповторне полотно, до якого немає чого додати і немає чого відняти.
Розмір твору – незмінний 24, простий дводольний
Темп – помірний, Moderato.
Мелодію витримано в мініатюрних журливих тонах. ЇЇ обсяг – мінорний тетрахорд і частіше повторення цих рядків, які передають монотонну працю молодої прялі.
У вступі втілено основний настрій пісні , двічі повторена фраза передає неспокій душі, але й водночас фізичне стремління до спокою.
Особливо виразною є партія альта, що рухається по звуках верхнього тетрахорду мелодичного мінору.

Наступна побудова починається з двоголосся, яке звучить м’яко й задушевно (сопрано й альт в терцію, сопрано й тенор в сексту

У другій строфі розкриваються образи свекра і свекрухи. Початок звучить різко, мелодію народної пісні проведено в басах, в результаті чого вона набуває жорстких, грубих рис.

У першій побудові знову мелодію веде партія сопрано. Фактура стає прозорою, баси відсутні, а мінор використовується як світлі і м’які барви.
Основна тема побудована на такому ритмічному малюнку.

Голосоведення плавне.


Тема твору проходить у висхідному і низхідному русі.
Висхідний і низхідний:

Хвилеподібний :

Зустрічаються стрибки на ч. 5 :

Тональність твору – e – moll (мі мінор).
Дана тональність зберігається на протязі твору. Мінорна тональність сприяє ніжному. Наспівному характеру твору.
Щодо гармонії, то вона має дуже велике значення в розвитку музичного матеріалу. Вона здатна надати мелодії самі найрізноманітніші емоційні відтінки, настрої і барви. У даному творі мелодія і гармонія вдало взаємодоповнюють одна одну.
Велике значення гармонічної сторони твору у розкритті змісту хорового полотна в підходах до кульмінаційних моментів, проведення їх.
Висхідний і низхідний:

Хвилеподібний:

Зустрічаються стрибки на ч.5:

Тональність твору – e-moll (мі мінор).
Дана тональність зберігається на протязі всього твору. Мінорна тональність сприяє розкоиттю ніжного, ліричного характру твору.
Щодо гармонії, то вона має дуже велике значення в розвитку музичного матеріалу. Вона здатна надати мелодії самі найрізноманітніші емоційні відтінки, настрої і барви. У даному творі мелодія і гармонія вигідно взаємодолповнюють одна одну.
Велике значення гармонічної сторони у розкритті змісту хорового твору в підходах до кульмінаційних моментів, проведення їх.

Фактура – гамофонно-гармонічна з елементами підголоскової поліфонії

Щодо взаємодії фактури зі змістом, то всі фактори свідчать про те , що засоби музичної виразності дають можливість композитору для глибокого відтворення змісту поетичного тексту
Неабияке значення в розкритті змісту відіграв поліфонічний стиль викладу матеріалу.
Це надало звучанню великої злитності і барвистості. Велике значення малювання художнього образу відіграла гармонія, осорбливе місце в цьому відношенню займає тематичний матеріал, який за своєю будовою та голосоведенням глибоко відповідає драматичному образу.

ІV Вокально-хоровий аналіз.
Твір “Пряля” написаний для мішаного чотириголосного хору a capella
Тип хору – мішаний
Вид хору – чотириголосний
Діапазон хорових партій Загальнохоровий діапазон

Унісон у хорових партіях зустрічається у першому такті, у другому і четвертому куплетах, де всі чотири партії С; А; Т; Б – співають в октавний унісон.
Як ми бачимо в діапазоні партій, текстурні умови для співу зручні, сприятливі. Щоправда спостеріагається невелика складність у партії тенора, при виконанні двадцятого та двадцять першого такту, так як туту використана вища теситура.
Приклад
Теситурні умови для партії сопрано зручні, тільки частково партія охоплює нижню теситуру, а так повністю звучить у середній і частково у верхній теситурі.
Партія альта звучить у середній теситурі і сприяє доброму виконанню партії.
Партія баса звучить у нижній, середній і верхній теситурі. Умови для унісонного і гармонічного ансамблю дуже сприятливі. Кожна група співає в межах середнього регістру.
Спільне звучання окремих співаків хору в одному загальному цілому зветься ансамблем. Ансамбль з французького (узгодженість). Під ансамблем високої майстерності треба розуміти точну інтонаційну злагодженість звучання співваків у хорі, злитість і врівноваженість щодо сили і тембру всіх голосів, наслідком чого буде насичений барвистий, але без найменшого виділення тембрів голосів окремих співапків, повноцінний унісон кожної партії, а досконалі унісони партії дадуть чудове, врівноважене гармонічне співзвуччя.
В даному творі ми маємо тісне розміщення акордів – це безперечно впливає на зручність гармонічного ансамблю, тому, що академічно правильне розміщення акорду дає найспрятливіші умови для благополучного і правильного звучання акорду.
Дуже часто динамічний нюанс є вирішальною умовою для досягнення ансамблю, акорди у високій теситурі при нюансі “forte” звучать дуже легко, природно, тобто в ансамблі.
Також одною з основних властивостей кожного хору є стрій. Строєм зветься правильне, точне інтонування у їх мелодичному і гармонічному виді.
Чистота інтонації – це наріжний камінь, на якому базується будова хорового мистецтва.
Без правильної і точної звукової бази неможливо відтворити художнього значення. Інтонація робить твір доступним для виконання співаками хору.
Мелодичний малюнок даного твору являє собою побудову, в основі якої лежить мінорний лад (e-moll). Особливо небезпечні для інтонування І, ІІ, ІІІ, VІІ ступеня мінору. І ступінь потребує інтенсивного тяжіння вгору, ІІІ ступінь має тенденцію до підвищення, тоді як це найхарактерніша ступінь мінору.

На основі ладу базується реалістичне музичне мислення. Ладова будова заснована на напруженні і забарвленості. Напруженість створюється різноманітними засобами, серед яких щзначне місце посідає співвідношення стійких і нестійких звуків. Отже, в даному творі лад мінорний, з цього випливає, що звуки потрібно співати з тенденцією до підвищення, а особливо І, ІІ, V, тобто основні стійкі звуки.
В хорі також багато інтонаційних труднощів різних типів. Основною загрозою є неточне інтонування стрибків.
Загрози пониження ховають в собі повтори одного звуку, для чистого інтонування яких потрібно кожен наступний звук виконувати з тенденцією до підвищення, переконуючись у вірності його звучання на акордовій вертикалі.
Важливим напрямком вокально-хорової роботи є опрацювання дикційних труднощів.
Дикція є також важливою під час виконання твору, також відіграє велику роль. Дикція – це вміння виразно вимовляти слова тексту під час співу.
Дикція в хорі є одним з дуже важливих показників. Суть дикції полягає в якісній і виразній подачі тексту виконуваного хорового твору.
Якість дикції має важливий вплив на якість співочого звука, активізує дихання, допомагає у формуванні звуків високої теситури.
Голосні потрібно виконувати одночасно, близько до голосної “о”, великої уваги вимагає одночасне виконання декількох приголосних, приховувати свистячі та шиплячі приголосні (ч, щ, ш, д, с).
Для академічних хорів характерна так звана округлена прикрита манера співу. Суть такої манери співу полягає у тому, що деякі голосні, наприклад, “і”, “ї”, “а”, співаються округлено, наближено по своєму звучанню до звуків “і”, “є”, “о”. Важливу роль у цьому відіграє положення рота і губ співака. Рот не потрібно відкривати дуже широко, так як це може призвести до відкритого звуку.
Потрібно слідкувати за тим, щоб артикуляційний апарат (рот, губи, зуби, язик, піднебіння) приймали форму, яка відповідає даній голосній.
Також під час виконання різних творів повинна бути присутня орфоенія. Орфоенія – це сукупність правил вимови. Українська орфоенія набагато відрізняється від орфографії отже, український текст здебільшого вимовляється так, як написано, звук “г” в слові “голуб” треба вимовляти м’яко, слід звернути увагу на вимову закінчень таких слів, як “спатоньки”, “голівоньку”, “постілоньку” – закінчення слів повинні бути чіткі, без скрадань, а потім рельєфні.
Щоб відтворити звучання інтонаційно чітко і чисто, необхідно стежити за тим, щоб вчасно і достатньо було підготовки дихання.
Також дуже істотним моментом під час виконання даного твору буде наявність так званого ланцюгового дихання. Весь хоровий твір “Пряля” має печаль співчуття, ліричності і тим самим зобов’язує виконавців до монолітнього і компактного звучання.
Одним із засобів для його досягнення і буде ланцюгове дихання – суть його полягає в тому, що передих допускається частинам голосів партії поперемінно. Це забезпечує безперервне хвучання всієї партії.
В даному творі прийоми звуковедення, які найкраще сприяють інтерпритації твору будуть legato та non legato.

V Дирегентсько-виконавський аналіз
Твір “Праля” написаний у розмірі 24 і є незмінним.
Диригент користується двохдольною схемою:

При диригуванні даного твору зустрічаються такі технічні складності – показ вступу, дихання, тактування довгих тривалостей.
Починається твір вступом трьох партій А; Т; Б. Затактом служить друга доля:

Так як в перших чотирьох тактах Т і Б мають витримані ноти, то вони не тактуються, в подальшому це відноситься до всіх партій хору.

В п’ятому такті виступають всі хорові партії (tutti) жестом на показ вступу слід зробити якісно і впевнено, щоб у хористів не було ніяких сумнівів щодо вступу.
Після чотирьох тактів, петлеподібним жестом знімаємо з дихання хор.

В дев’ятому такті необхідно зняти з дихання Т і Б на першу половину першої долі, зняття різке, застосовується прийом sf (сфорцандо).

В чотирнадцятому такті весь хор потрібно зняти на першу половину долі.

Це зняття служить замахом для вступу в 15 такті. Замах повинен бути чіткий, енергійний, в зв’язку з динамікою f .
В 20 такті на першу половину першої долі зняттясопрано. В 21 такті на першу долю треба показати хід в альтах і вже на другу долю вступу сопрано, для яких замахом буде перша доля.
В 24 такті зняття діючого хору на другу половину другої долі. В 25 такті потрібно показати вступ на першу долю С і А, де замахом служитиме доля 24 такту. В 25 такті замахом другої долі показую вступ тенору, на першу долю в 26 такті вступає тенор. Знімаю тенора на другу половину другої долі.
Зниження партії тенора відбувається в 33 такті на першу половину першої долі. Закінчується твір зніманою ферматою в 34 такші на маніці, яку співають тільки С і А.
Темп також відіграє важливу роль. Він є одним з виражальних засобів, який допомагає в інтеграції музичного твору. Теми даного твору - Moderato – помірно, інтеграції легкості і вільності передачі звукового матеріалу. Аналогічні зміни в даному хоровому творі можуть бути піднос кульмінації, динаміка Ф. Темп також впливає на якісь ансамблю. Виконання повинно бути свободою використання метроритмічних схем .
Динаміка та її зміни, як відомо, належать до найбільших дієвих виразових засобів, якими композитор збагачує свій музичний твір, тому диригент повинен вміти правильно відображати жестами всі найрізноманітніші відмінки, всі поступові і ритмові динамічні зміни.
Вирішальну роль тут відіграє амплітуда жестів, десильну динаміку зазначають великими довгими жестами, слабшо-малими, короткими.
При посиленні динаміки, темпи поступово зберігаються і навпаки. Але у всіх випадках повинна зберігатися чітка точка відбиття, тому що без неї дери жування стає пасивним.
В даному хоровому творі текст, є джерело музичних образів, якими композитор відтворює його зміст. Отже, текст і музика до нього є одне нероздільне дианічне ціле, вони доповняють одне одного і дають можливість слухачів зрозуміти художні образи музичної мови композитора.
Цей твір можна виконувати як середнім так і великим складом хору, кваліфікація професійний, навчальний, самодіяльний.
Твір “Пряля” в обробці М.Д. Леонтовича має велике значення для хористів – співаків.
Виконуючи його, хорист набуває навичок чистою інюнування, розвиває горманічний слух, вчитися виробляти чітку дикцію, глибше знайомитися з творчістю композитора.
Твір складає неабиякі труднощі для молодого починаючого диригента, так як для того, щоб зуміти відтворити відповідні картини , необхідно чимало технічних вмінь і навичок.
Особливо важливим є показ динамічних відтінків, вміння показати кульмінаційний момент, відкрити перед слухачем ту зернину, яка криється у творчому задумі композитора.
Мелодичне багатство, оригінальність гармонійність мови, чудове знання автором специфіки хору, висока композиторська техніка підносять хоровий твір Леонтовича “Пряля” в перші ряди української хорової музики.
Хорову обробку “Пряля” треба визнати дуже досконалою, визначною щодо технічної майстерності, художнього виконання. Твір являється невід’ємною частиною української народної творчості, яка в цілому доступна всім, хто цінить і шанує народне мистецтво.

Використана література :
Безбородова Л. А. Дирижированиє - М : “Просвещения” 1990.
Гордійчук М Микола Леонтович. – К : Музична Україна, 1977.ї
Колесса М. Основи техніки Дирижування. Вид 2-й. К .:Музична Україна,1973
Серганюк Л.І., Супанюк Ю.М., Іжак В.О. Методика аналізу хорових творів. – Івано-Франківськ, 1992
Стецик О. Короткий курс дирижування. – Івано-Франківськ, 2000.
Соколов В.Г. Робота с хором. – М., 1967.
Шреєр-Ткоченко О.Я. Історія української дожовтневої музики. – к.: Музична Україна, 1969.

РЕФЕРАТ: "Аналіз української народної пісні “Пряля” в обробці М.Д.Леонтовича Історіко – стилістичний та літературно – художній аналіз."
Категория: Музыка и пение | Добавил: Zaporoshec
Просмотров: 573 | Загрузок: 109 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email:
Код *: